Новини

Вітаємо зі святами!

опубліковано 26 груд. 2017 р., 05:22 Zhanna Oliynyk

Колективом громадської організації "Буковинська агенція регіонального розвитку" вітаємо усіх із зимовими святами!

P.S. Нагадуємо про необхідність належним чином підготуватися до зустрічі із Дідом Морозом. Не забудьте поставити неподалік ялинки нанос, набір інструментів та трошки мастила. Пам'ятайте, що крутити взимку педалі (та ще й з грузом) - справа не з легких!


Автор листівки: Анна Хабренко

Відеоматеріали про публічні бюджети

опубліковано 22 груд. 2017 р., 04:00 Zhanna Oliynyk

Нижче публікуємо відеоролики, створені в рамках проекту «Публічні бюджети від А до Я», що реалізується Фондом Східна Європа та ПАУСІ за підтримки Європейського Союзу. Основна мета відео - підвищення грамотності та поінформованості громадян, роз’яснення важливості та суті бюджетних процесів на місцевому рівні, а також популяризація серед громадян інструментів участі в бюджетних процесах.

1) Бюджетний процес від А до Я
Відеоролик «Бюджетний процес від А до Я» надає відповідь на питання, у який спосіб громадяни можуть долучатися до управління справами на місцевому рівні. Розповідає про інструменти взаємодії із владою у питаннях розподілу коштів громади. Роз’яснює, яким чином можна взяти участь у прийнятті бюджетних рішень на місцевому рівні через такі інструменти як е-петиція, місцева ініціатива, громадський бюджет, громадські слухання, і як конкретні пропозиції можуть бути враховані у бюджеті. А також надає загальне уявлення про бюджет та стадії бюджетного процесу.

Відео YouTube


2) Відкрита інформація - відкрита влада
Метою відеороліку є підвищення поінформованості та грамотності громадян щодо прозорості влади у бюджетному процесі. Продемонстровано наявні механізми участі громадян у публічному житті. Подається інформація щодо веб-ресурсів, на яких розміщено інформацію щодо публічних фінансів.

Відео YouTube


3) Громадський бюджет
Від мрії до реальності - один крок, якщо знаєш, яким саме цей крок має бути. Участь у Громадському бюджеті - один із способів реалізації ініціатив громадами, адже саме від містян залежить, яким саме буде їх місто та на які проекти витрачатимуться кошти.

Відео YouTube


4) Європейській громаді - європейські цінності
Відеоролик «Європейській громаді – європейські цінності» інформує про наявні форми підзвітності місцевих органів влади перед громадою, можливості моніторингу важливих даних щодо використання бюджетних коштів та важливості взаємодії між громадою та місцевою владою.

Відео YouTube


5) Консолідація - запорука успіху
Кожен з нас мріє. Однак не кожен знає, як мрії стають реальністю. Нагадуємо про чіткий план дій, віру у власні сили та об’єднання зусиль. Для кожного завжди існує вибір і можливості навколо. Обирай, дій і взаємодій з однодумцями. Починай з себе. Не відкладай!

Відео YouTube


Проект "Безпечні вулиці": завершальна прес-конференція

опубліковано 18 груд. 2017 р., 08:26 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 18 груд. 2017 р., 08:31 ]

У п’ятницю, 15 грудня, відбулася завершальна прес-конференція проекту «Безпечні вулиці», що втілювався протягом 2017 року ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду "Відродження". 

Під час прес-конференції результати роботи над проектом презентували керівник проекту ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» Жанна Олійник, представники Управління патрульної поліції у м. Чернівці Павло Семенюк (заступник начальника Управління патрульної поліції у м. Чернівці) та Андрій Одочук (начальник відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у м. Чернівці), та викладач географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Ярослав Смірнов.

Зокрема, Жанна Олійник зазначила, що в рамках проекту реалізовано:
  • 4 виїзні громадські приймальні; 
  • 4 зустрічі з майбутніми водіями в автошколах; 
  • 3 велошколи для дорослих велосипедистів-початківців; 
  • 1 практична лекція з дітьми в рамках фестивалю «Майстерня міста»; 
  • Зустрічі зі школярами у загальноосвітніх навчальних закладах міста; 
  • Зустріч зі студентами економічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; 
  • Лекцію-обговорення для велосипедистів; 
  • Акцію «Познач себе!»; 
  • Перший чернівецький мапатон «MapChe». 
Крім того,
  • Здійснено обстеження стану організації дорожнього руху та ДТП у Чернівцях, результатом якого є звіт "Безпека дорожнього руху у Чернівцях: результати обстеження та рекомендації"; 
  • Опубліковано 3 інтерв’ю з чернівецькими патрульними; 
  • Надруковано понад 150 світловідбиваючих флайтерів (та розповсюджено їх серед населення міста Чернівці); 
  • Встановлено понад 20 сіті-лайтів у рамках інформаційних кампаній; 
  • Розроблено муніципальну геоінформаційну систему та зібрано перші геопросторові дані для її наповнення. 
Висловлюємо нашу щиру подяку партнерам і донору проекту, які активно долучилися до його реалізації, чернівчанам, які підтримували нас та брали участь у заходах проекту, а також місцевим та регіональним засобам масової інформації, які протягом року поширювали інформацію про особисту безпеку пішоходів, велосипедистів та водіїв на дорогах міста Чернівців, висвітлювали хід та результати проекту, і всебічно сприяли підвищенню рівня свідомості чернівчан щодо теми безпечних вулиць.

Разом зробимо вулиці нашого міста безпечними!

Відбувся перший чернівецький мапатон “MapChe”

опубліковано 4 груд. 2017 р., 04:28 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 7 груд. 2017 р., 08:02 ]

1-2 грудня 2017 року з ініціативи ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» на базі географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбувся перший чернівецький мапатон «MapChe», який зібрав близько 50 учасників. Під час мапатону учасники навчилися збирати геопросторові дані про знаки дорожнього руху, дорожню розмітку та зупинки громадського транспорту на 16 вулицях міста. Загалом, у перший день заходу 23 команди учасників зібрали інформацію про розташування та стан близько 2000 дорожніх знаків міста. Другий день мапатону був присвячений розвитку навиків опрацювання геопросторових даних у програмі QGIS та побудови інтерактивної веб-карти. Учасники обмінялися враженнями першого дня та зауважили, що кількість даних, зібраних на різних вулицях, дуже відрізняється – хтось зафіксував на своїх картах всього 36 точок даних, а в когось їх було понад 150. 

Активну участь у події взяли студенти 1-6 курсів географічного факультету, в тому числі члени осередку міжнародної організації EGEA - European Geography Association, адже саме у програмі географічного бакалаврату читають курс «Географічні інформаційні системи», розуміння якого є фундаментом для подібної роботи. Студенти молодших курсів зазначили, що вирішення реального кейсу припало їм до душі та виявилося дуже цікавим завданням, не зважаючи на холодну погоду. Мапатон завершився врученням сертифікатів за участі представника Чернівецької міської ради - Лебухорської Тетяни Василівни, яка зазначила: «Ми раді, що можемо залучити молодий потенціал міста. Спільними зусиллями принесемо користь його розвитку». 

Мапатон проведено у рамках проекту “Безпечні вулиці”, що втілюється ГО “Буковинська агенція регіонального розвитку” спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження". Метою проекту є підвищення рівня безпеки на дорогах міста Чернівців через налагодження та посилення співпраці органів місцевого самоврядування, патрульної поліції та громадськості. Партнером першого дня заходу є мережа “OZZY fast food”.

Детальну інформацію можна отримати за телефоном +38 050 26 00 193, або написавши листа на pr@bard.cv.ua – Жанна Олійник.
 
         
Фото Володимира Гуцула.

Відбулася акція "Познач себе"

опубліковано 21 лист. 2017 р., 03:43 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 21 лист. 2017 р., 03:46 ]

У понеділок, 20 листопада, на проспекті Незалежності відбулася спільна акція Управління патрульної поліції та ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» під назвою «Познач себе». Метою акції було інформування випадкових перехожих (особливо людей у чорному чи темному верхньому одязі та дітей) про ризик не бути поміченими у темну пору доби. Під час акції близько 150 осіб отримали світловідбиваючі брелки та мали змогу напряму поспілкуватися з трьома патрульними про безпеку на чернівецьких вулицях. Віримо, що люди, які отримали ці брелки, стануть мультиплікаторами ідеї безпеки у темну пору доби у своїх сім'ях, колективах та спільнотах.

«Світловідбивачі на одязі необхідні для безпеки пішоходів, особливо в осінньо-зимовий період, коли на вулиці швидко темніє. Світловідбивачі, або флікери – допоможуть бути більш помітними на дорозі, вони відбиватимуть світло у сутінках, тож водії зможуть вчасно побачити пішохода», - розповідають громадянам патрульні поліцейські.

Наголошуємо: безпека дорожнього руху залежить не лише від світлофорів та водіїв, а від кожного з нас. Тільки разом зробимо вулиці безпечними!


Одноіменна акція є частиною інфокампанії «Познач себе» та відбулася у рамках проекту “Безпечні вулиці”, що втілюється ГО “Буковинська агенція регіонального розвитку” спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження". Метою проекту є підвищення рівня безпеки на дорогах міста Чернівців через налагодження та посилення співпраці органів місцевого самоврядування, патрульної поліції та громадськості. 

Детальну інформацію можна отримати за телефоном +38 050 26 00 193 або, написавши листа на pr@bard.cv.ua – Жанна Олійник.
Фото Володимира Гуцула.
 


Презентація результатів обстеження безпеки чернівецьких вулиць

опубліковано 3 лист. 2017 р., 04:55 Zhanna Oliynyk

2 листопада 2017 року в ефірі ТРК Буковина голова Буковинської агенції регіонального розвитку Микола Ляхович презентував результати дослідження безпеки дорожнього руху у Чернівцях. 

Обстеження проведено у рамках проекту "Безпечні вулиці", що реалізовується спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці у рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження". Метою проекту є підвищення рівня безпеки на дорогах міста Чернівців через налагодження та посилення співпраці органів місцевого самоврядування, патрульної поліції та громадськості.

Зі звітом можна ознайомитися у розділі "Публікації" - Безпека дорожнього руху у Чернівцях: результати обстеження та рекомендації

Презентація результатів обстеження безпеки дорожнього руху

 


Відгуки про навчальний тур до Дніпра

опубліковано 16 жовт. 2017 р., 23:12 Zhanna Oliynyk

З 3 по 6 жовтня 2017р. громадською організацією «Центр підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск» (м. Дніпро) було проведено навчальний тур «Розвиток місцевих громад». У турі взяли учать громадські активісти з 9 областей України, представником Буковинської агенції регіонального розвитку стала Марія Бунегра.

Протягом 4 днів учасники ознайомилися з історією створення організації «Тамариск», основними напрямками діяльності та найбільшими її досягненнями. Крім того, в рамках візиту відбулися зустрічі з представниками інших громадських організацій регіону.

Окремим блоком навчального туру став тренінг представників «Інституту громадської експертизи» Олексія Літвінова и Олексія Андрєєва, які розповідали про інструменти громадського контролю за діями влади. Значна увага була приділена аспектам здійснення громадської експертизи.
Один із днів навчання був присвячений поїздці у місто Підгороднє (Дніпропетровська обл.), де учасники познайомилися із громадськими активістами, мером і депутатами міської ради. Цікавою частиною візиту стала дискусія про основні підходи, які використовують активісти в процесі розвитку місцевих громад.

Яскраві враження залишили за собою міні-тренінг з мультиплікації та візит до Музею громадянського подвигу жителів Дніпра в подіях АТО. Не залишила байдужим жодного учасника гра-симулятор розвитку спільноти «Світ громад».

Всі дні поїздки супроводжувалися обміном думками та кращими практиками. Підводячи підсумки в офісі ГО «Тамариск», учасники поділилися враженнями від туру та відзначили, що їхні очікування більш ніж справдилися!

Статтю опубліковано з використанням матеріалів та фото ГО «Центр підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск»

Інтерв'ю з працівником Управління патрульної поліції м. Чернівці

опубліковано 11 жовт. 2017 р., 05:09 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 11 жовт. 2017 р., 23:54 ]

Пропонуємо вашій увазі третє інтерв’ю, яке публікується у рамках проекту “Безпечні вулиці”, що втілюється ГО “Буковинська агенція регіонального розвитку” спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження".
Метою проекту є підвищення рівня безпеки на дорогах міста Чернівців через налагодження та посилення співпраці органів місцевого самоврядування, патрульної поліції та громадськості.


Герой інтерв'ю - Штембуляк Юрій Анатолієвич, інспектор роти №1 батальйону УПП, лейтенант поліції

Розкажіть, будь ласка, чим ви займаєтеся на посаді поліцейського, як давно ви працюєте, і що вас власне привело на цю роботу?

На посаді поліцейського займаюся охороною громадського порядку та забезпеченням безпеки дорожнього руху. Працюю вже 1.5 роки, з самого початку набору, а саме з 27 березня 2016 року. Що привело? Привело бажання долучитись до реформи. Бажання спробувати щось змінити в країні, якимось чином бути поруч з тими змінами, які відбуваються. Дуже цікаво було випробувати себе, адже ж є певний перелік випробувань - стресостійкість, фізичні, general skills… Було цікаво спробувати - от зможу чи не зможу. У першу чергу була от така банальна зацікавленість, а в процесі якось воно пішло-пішло…

А до того ви працювали вже в поліції?
Ні. Я був приватним підприємцем доволі довгий період. Взагалі, у мене більш технічне спрямування - обслуговування, системна адміністратрація.

Де ви навчалися?
Перша освіта - ЧНУ, Інженерно-технічний факультет. Потім ще інженер-поліграфіст у Львові.

І після цьго всього ви все-таки вирішили піти в поліцію… Вам не було важко перекваліфікуватися? Не виникає бажання чи потреба вчитися ще далі? Це якось впливає?
У напрямку роботи поліцейського?

Так. Чи воно не пов’язано?
Ну, по великому рахунку, теоретичних знань, які нам дали під час навчання, - достатньо. Основна проблема - це відсутність практики. Якщо людина адекватна, і з елементарними знанням, я думаю, що вирішити будь-яку ситуацію не є проблемою. Досвід набувається доволі швидко - спілкування з людьми допомагає у роботі. А навчатися потрібно постійно.

І як вам були ці півтора роки? Хочете продовжувати, чи перекваліфіковуватися далі?
Ну, таке… Складне питання, філософське. (сміється - ред.) Робота цікава. Є, звісно є, певні моменти, які би хотілося змінити. Але, по великому рахунку, сама робота - цікава. Основне, що мотивує та спонукає до розвитку - це робота з людьми на лінії. Цей адреналін… Особливістю служби є те, що - кожної хвилини - нові ситуації. Немає такого шаблону - прийшов у офіс, сів, з 9 до 6 відпрацював по стандартній програмі та й по всьому… Тут кожен виклик особливий, і навіть якась банальна сімейна сварка може виплисти у якесь цікаве видовище. І це в основному і тримає, в принципі...

Можете сформулювати та описати свій типовий тиждень?
Типовий тиждень? Робота-сон. Ми навіть жартуємо, коли нас питають, яке у нас місце проживання - кажемо, що вул. Заводська, 22. Тут у нас знаходиться Управління патрульної поліції в м .Чернівці. Типовий тиждень - це, здебільшого зміна, дві зміни і намагання якось відпочити. Якщо чесно, то з відпочинком, часом для себе - доволі складно. (сміється-ред.)

Постійно треба бути на зв’язку, реагувати на вхідну інформацію, постійно маємо бути в темі того, що відбувалося. Навіть у вихідний день може бути, до прикладу, тривога, позапланові збори, підсилення, але це таке… Як нам кажуть, “ви знали, куди ви йшли”. (сміється - ред.)

А чи знали ви? (сміється - ред.)
Ну, здогадувались.

Ну, а загалом, навіть якби покращився чи погіршився графік, ви би все-таки трималися поліції, чи йшли далі? Наприклад, вчитися, здобувати ще якусь освіту?
Освіти для роботи поліцейської?

Так, поліція, внутрішні органи…
Ну, освіта - вона потрібна. Звісно є бажання, здобути юридичну освіту. Але наразі - цікаво на патрулюванні, на лінії. Цікава робота з людьми. У будь-якому випадку, є думки про кар’єрне зростання, звичайно, не хочеться десять років бути патрульним на вулиці. Однак, один із факторів, якиий, наскільки я знаю, багатьох мотивує до служби в Патрульній поліції - це саме робота на місцях, з людьми.

Можете сказати, що вам найбільше і неподобається у цій роботі?
Що найбільше подобається? Ну, як я вже казав, подобається постійне різноманіття, спілкування з людьми, можливість внутрішнього зростання.… Це навіть для себе певне випробування, оскільки ти потрапляєш у нестандартні ситуації, і кожного разу себе випробовуєш. : десь треба реагувати швидше і рішуче, , десь треба бути спокійнішим. Постійно треба знаходити шляхи вирішення проблеми.

А не подобається… Не подобається, скажімо так, що реформи відбуваються не у всіх сферах, яких би хотілося. Є велика кількість факторів, які так чи інакше впливають на подальшу долю проробленої нами роботи, тієї, яку виконує патрульний на лінії. Тобто, він може оформити адміністративний матеріал, зробити все, що від нього залежить, але не завжди правопорушник понесе відповідальність. І це не залежить, на жаль, від одного патрульного. Цей фактор і демотивує, багатьох, оскільки виходять так би мовити обрамлені ворота.

А скажіть, будь ласка, вас підтримували, коли ви вирішили прийти в поліцію після усіх ваших попередніх видів діяльності?
Це був сюрприз, я нікому не казав. До останнього. Поки не прийшло запрошення на навчання, я рідним не казав взагалі.

І яка була реакція?
Ну, здивування. Де-де, а в поліцію ніхто не очікував, що я потраплю. У міліцію я точно не хотів, хоча там було багато знайомих. І батьки точно знали, що в правоохоронні органи не прагну йти. І тут бах - я поїхав.

І є вже та підтримка, розуміння якесь, чи дотепер такі знаки питання в повітрі?
Ну, по-різному буває… До цих пір є певне здивування,. І, навіть, своєрідні знаки питання. Буває, що дивляться на мене із запитанням “І коли тобі вже це набридне?”.

Що ж ви вважаєте для себе пріоритетним у житті? Якщо не брати навіть роботу, а говорити загалом. Адже думка рідних вас явно не стримує, не перешкоджає вам рухатися туди, куди ви хочете. А що ж тоді для вас є пріоритетом?
Знову ж таки, запитання доволі філософське і узагальнююче. Напевно, це досягти якоїсь гармонії у плані своїх бажань і людей, які тобі дорогі. Щоб вони і тебе розуміли, і ти - їх. Ну і ви дійшли до якогось спільного знаменника. Тоді буде добре.

Я так зрозуміла, що часу вільного у вас нема, але якби він був, чим би ви займалися? Маєте якісь хоббі?
Не те, що його взагалі нема, але його мало. Не можу сказати, що ми тут загнані геть зовсім... Моє хоббі - це спорт. Мотоцикли дуже люблю.

Їздити чи ковирятися в них?
Їздити! За останній рік їздити вдається дуже рідко. Тому, заняття спортом.

А яким саме?

Я займався довгий час пауер ліфтингом, і навіть якийсь кандидат у майстри спорту з пауер ліфтинг ( трошки виступав, займався) … Колись дзю-до займався. Ну, в основному це більше пауер-ліфтинг, штанга.

Як ви відчуваєте, якби ви цим не займалися, вам би цього не вистачало у роботі в поліції, чи тут не дуже грає роль фізична підготовка?
Якщо чесно, то фізична складова у роботі є важливою, однак, як на мене, важливішою є психологічна складова. Можна бути дуже великим, сильним, здоровим, , а результативності на котромусь із викликів може бути нуль. Адже в нашій службі треба вміти підлаштовуватися під кожного громадянина. До прикладу, якщо особа порушує громадський спокій. Можна прийти і, так би мовити, “взять на рога”, бо я такий “большой, сильный, страшный”, а в результаті нічого з того не вийде… Тут у поліцейського має бути певна психологічна підготовка. Гарний психолог - набагато кращий, ніж чемпіон світу з боксу чи карате. Взагалі, ця вся прикладна історія в плані фізичної підготовки, спорту - вона доволі така відносна. Не без цього, звичайно - воно потрібное і має бути. Зазвичай хочеться, щоб порушник сам розумів, що він порушує і робить щось не правильно. І, звісно ж, усвідомлював, що у разі злісної непокори чи неадекватної поведінки до нього можуть застосувати фізичну силу чи, навіть, спецзасоби.

А якби вам довелося розказати дитині, які характеристики їй потрібні, щоб піти в майбутньому працювати у поліцію, що б ви сказали?
Терпіння! Терпимість, навіть я б сказав. Терпіння і терпимість. От у мене навіть був такий перший острах, чи навіть страх, - я думав, як я буду з цими людьми розмовляти, я ж не буду їм терпіти… Але нічого так! По-тихеньку, якось так пішло. Терпіння!

У вас дотепер ще є якісь навчальні заняття по психології, чи це обмежилося вашої підготовкою після набору?
Вони були і періодично продовжуються, часто маємо різноманітні заняття та тренінги. Зазвичай основна проблема - це відсутність вільного часу, щоб їх впроваджувати і проводити. Основний наш тренінг - це виклики на лінію “102”, коли ми приїжджаємо, щоб допомогти людині, яка цього потребує.

Скажіть, будь ласка, у вас були якісь конкретні очікування стосовно того, якою ця робота буде? Чи здійснилися вони?
Ну, якщо чесно, то на початку роботи особливо не замислювався тим, який буде графік. Здавалося, що він буде, звичайно, не таким, як у більшості людей. Однак, не очікував, що буде так мало вільного часу. Здавалося, що поліцейських сприйматимуть якось краще, це точно. Реалії відрізняються колосально. Рожеві окуляри вже знялися, і таким сіреньким нальотом покрились… На мою думку, наше суспільство абсолютно не готове до того, що намагаються зараз робити саме патрульні поліцейські.

А якби ви могли провести у нашому місті один глобальний урок, чому б ви навчили чернівчан?
Громадянам бракує елементарної культури та виховання. Наші громадяни чомусь вважають, що, коли вони когось принижують, вони автоматично піднімають свою важливість. Хоча, насправді, вони ж проявляють неповагу самі до себе. Не секрет, що інколи люди радо намагаються принизити та образити поліцейського. Однак, коли у них виникає ситуація, їм потрібна допомога, вони ж перш кричать “Поліція! Поліція! Допоможіть!” Громадяни полюбляють нахамити, сказати щось погане поліцейському. Не знаю, може це ще, скажімо так, совкова традиція,, але дуже в цьому плані не вистачає позитивної взаємодії. Поліцейський старається якось по-іншому: підійти до людини, почати з “Доброго дня, перепрошую…” Однак часто люди цього не розуміють та не сприймають, на жаль. Зустрічається дуже мало людей, які розуміють таке спілкування, і таке ставлення.

Скажіть, за ці півтора роки у вас на роботі був випадок, який би вам сильно запам’ятався? Вражаючий, хороший чи поганий, такий, що міг би снитися у снах, щось дуже врізалося в пам’ять…
Ну, таке, щоб аж снилося, то ні, але продовжуючи тему адекватності сприйняття поліції і людей взагалі… У нас був випадок спілкування з одним водієм взимку, і громадянами, які проходили повз. Там була ситуація: чоловік поводився неадекватно, тому його затримали із застосуванням фізичної сили. І , звісно ж, громадяни, які проходили повз, зняли якусь частину цієї ситуації на відео в контексті “Людоньки добрі, вбивають!”, . Потім в “Фейсбуці” виклали здоровенний пост, де сказали, що ми його там вбивали, і взагалі “творили страшные бесчинства”, підкріпивши його отим знятим шматочком відео. Ситуація набула широкого резонансу, люди писали коментарі коментарі про те, які ми всі покидьки, і як нас всіх треба розстріляти…

Проте, вся ця ситуація - від початку й до кінця, була зафіксована і на наших нагрудних камерах. Через деякий час на офіційній сторінці нашого підрозділу у “Фейсбук” ми опублікували і наше відео. Відео, на якому ми з моєю напарницею їдемо за цим громадянином, де видно та чути, як він поводиться, і як виражається нецензурною лайкою в нашу сторону. От тоді думка дописувачів кардинально змінилася: більшість говорили що ми- молодці, правильно діяли і, мовляв, треба було ще більше йому надавати (сміється - ред.) В принципі, такі ситуації трапляються постійно, однак ця чомусь так запам’яталася…

Ви кажете, що працюєте з напарницею. У вас всі переважно працюють у парах чоловік-жінка?
Ні, у нас відсотків 60 хлопці з хлопцями, принаймні в нашій роті, і відсотків 35-40 - це хлопець з дівчиною.

І як ви помічаєте, поліція - це жіноча справа, чоловіча, чи нема такого поділу?
Ну, я би не сказав, що однозначно дівчатам немає що робити в поліції. Проте, є багато моментів, коли це не зовсім жіноча справа.

Вилучати з транспортних засобів із застосуванням фізичної сили? (сміється - ред.)
О так, неадекватних громадян... Дівчата, якщо чесно, з однієї сторони - велика відповідальність для напарника, але з іншої, дівчина в екіпажі - це велика допомога. Дівчина може банально розрядити ситуацію, оскільки хлопці завжди більш заряджені, агресивніше реагують на будь-яку ситуацію, а дівчата спокійніші, можуть поговорити, заспокоїти… У результаті, конфлікт, який тільки набирав обертів, дівчина може спокійніше владнати, в, зрештою, усі будуть задоволені, ще й потиснуть один одному руки.

Звучить, як на будь-якій роботі - все залежить від людини.
Так, все залежить від людини. Немає якогось ідеального поліцейського. Нема формули, щоб позначала - “оцей поліцейський - ідеальний.”. Основний нюанс нашої служби - кожен виклик індивідуальний, тому ідеальний поліцейський - той, який вміє підлаштовуватися. Він вміє, коли треба, поговорити, коли треба - заспокоїти, а коли треба – затримати. Тобто, треба бути гнучким, та вміти підлаштовуватися під будь-яку ситуацію.

Змінюючи тему, розкажіть, будь ласка, таке. Маючи освіту за технічною спеціальністю, ви в мене асоціюєтеся з людиною, у якої будуть викликати захоплення різні ґаджети, девайси, а у вас тут в автівці купа всього. Коли ви вперше сіли за її кермо, що у вас викликало найбільше інтересу?
Ми всі, здається, як один, коли вперше сіли, почали вмикати мигалки. Це ніби дитяча мрія, яка у всіх збулася. Потім, поговорити по гучномовцю, понатискати всі кнопки - сирени, мигалки…

Не було курйозів?
У нас було стандартним сплутати гучномовець із рацією, прийняти “Зупинитись!” в ефір. Це було нормальним явищем на початку. Всі дуже з цього, звичайно, сміялися, ну а потім вже звикли, що до чого.

Ви користуєтеся громадським транспортом, чи своїм? Можете відслідкувати, чи змінюється ставлення до вас у оточуючих, коли ви одягнені по формі?
Користуюся здебільшого своїм транспортом, але мені не потрібно, якщо чесно, користуватися громадським, щоб побачити цю різницю. Банально, коли йдеш з роботи і заходиш у магазин, вдягнений ще по формі, на тебе реагують як на інопланетянина. Дуже пристально слідкують за кожним рухом - що ти купив, скільки ти взяв... Іноді ми себе відчуваємо популярнішими, ніж, певно, мер міста… Здається, він менше викличе уваги, ніж поліцейський. (сміється - ред.)

Ви б рекомендували комусь зі своїх друзів чи родичів іти працювати в поліцію?
Не знаю, чесно. Так, щоб аж 100% - ні. Спробувати, якщо не вистачає в житті адреналіну - так.

Як би ви продовжили фразу Мартіна Лютера Кінга “Я маю мрію…”?
Якщо банально, то відповідь поліцейського, це - поспати. Нормально виспатися. (сміється - ред.) Мартін Лютер Кінг, звичайно, переживав про значно глибші речі, але мені зараз важливо нормально відпочити.
Спілкувалася Жанна Олійник
менеджерка з комунікацій Буковинської агенції регіонального розвитку
електронна адреса: pr@bard.cv.ua

Представниця БАРР на семінарі «Професійні наукові стандарти та аналіз політики»

опубліковано 9 жовт. 2017 р., 05:02 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 9 жовт. 2017 р., 05:10 ]

21-22 вересня у Львові відбувся перший семінар «Професійні наукові стандарти та аналіз політики» для представників аналітичних центрів та науковців. Представницею Буковинської агенції регіонального розвитку на заході стала Жанна Олійник

Протягом двох днів учасники працювали над розвитком навичок, необхідних для написання якісної дієвої аналітики – вивчали теоретичні засади та методологію проведення наукових досліджень, підходи до написання аналітичних матеріалів, принципи наукової етики, тощо. Тренерки Оксана Хус та Людмила Мельник наголосили на тому, що в Україні зазвичай у одному документі поєднуються наукові дослідження та рекомендації, у той час як у Європі нормою вважається розрізнення наукового дослідження та дієвої аналітики, що готується на його основі. Саме тому семінар акцентував увагу на написанні Policy Brief, тобто аналітичного матеріалу практичного спрямування. 
Одним із питань, відповідь на яке шукали учасники – як писати аналітичні матеріали, щоб їх читали у Європі? Саме тому семінар не обмежився теоретичною частиною, а передбачив ще й практичні речі – поради щодо презентації матеріалів, надання критичного конструктивного зворотного зв’язку, імейл-комунікації. 

Семінар відбувся в рамках проекту «Платформа аналітики та міжкультурної комунікації», який реалізується Інститутом європейської політики (Берлін, Німеччина) спільно з Міжнародним фондом «Відродження», Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва й Ініціативою з розвитку та дослідження аналітичних центрів «think twice UA» за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Наступний семінар відбудеться у Києві 18-20 жовтня. Детальну інформацію можна знайти за посиланням: dif.org.ua

Стаття опублікована з використанням матеріалів та фото, розміщених на сайті Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

Інтерв'ю з лейтенантом поліції УПП м. Чернівці

опубліковано 2 жовт. 2017 р., 03:00 Zhanna Oliynyk   [ оновлено 2 жовт. 2017 р., 04:16 ]

Пропонуємо вашій увазі друге інтерв’ю, яке публікується у рамках проекту “Безпечні вулиці”, що втілюється ГО “Буковинська агенція регіонального розвитку” спільно з Чернівецькою міською радою та Управлінням патрульної поліції у м. Чернівці в рамках Програмної ініціативи "Права людини та правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження". 
Метою проекту є підвищення рівня безпеки на дорогах міста Чернівців через налагодження та посилення співпраці органів місцевого самоврядування, патрульної поліції та громадськості

У четвер, 14 вересня, в Мармуровій залі Резиденції митрополитів Буковини і Далмації відбулася зустріч зі студентами бакалаврату економічного факультету 
Патарака Віктора Вікторовича - випускника економічного факультету, командира роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Чернівці Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції. Поспілкуватися із патрульним вдалося Ксенії Дремлюженко, асистентці проекту “Безпечні вулиці”. 

Поділіться, будь ласка, як ви прийшли в поліцію. 
Вирішив обрати дану професію на хвилі реформи. Вирішив, що я зможу змінити нашу державу на краще, стати частиною реформи, і пропрацювавши вже півтора роки - не шкодую ні про жоден свій вчинок, ні про жодне рішення, яке я приймав. Наразі горджуся своєю професією, горджуся тим, що я можу допомогти людям, що до мене звертаються про допомогу, і що я працюю в патрульній поліції. 

Опишіть тоді ваш робочий тиждень. 
Наш робочий тиждень… Вас цікавить графік, чи безпосередньо робочий день? 

Безпосередньо робочий день/тиждень, як він відбувається. 
Ну, все відбувається таким чином. Ми приходимо на вул. Заводську, 22 - тут знаходиться наше Управління патрульної поліції в м. Чернівці. Ми збираємося в актовому залі, де керівний склад та я проводимо брифінг з колегами: налаштовуємо їх на робочий день, даємо настанови , на що більше звертати увагу - залежно від погоди, залежно від пори року є аспекти, на які треба більше звертати увагу, ніж в буденній нашій роботі. На брифінгу ми налаштовуємося, після чого - йдемо проходити медичний огляд та отримувати зброю, рації і т.п. Опісля, зв'язуємося з командиром, який разом з патрульними заступав на службу напередодні, та домовляємося про початок перезмінки. Після перезмінки й починається наш робочий день. 

І скільки триває робочий день? 
Взагалі-то, він мав би тривати 12 годин, проте, бувають і винятки. До прикладу, якщо ти вже відпрацював 12 годин, та їдеш на перезмінку, аж раптом до тебе звертаються люди по допомогу… Ну, звісно ж, треба людям допомогти. Це така служба, в якій не можна відмовити. Це така служба, на відповідальності якої лежить життя і здоров’я громадян. Буває, що, прохання від людини може здаватися й доволі безглуздим, можливо, воно й не вартує витраченого часу, але краще пересвідчитись: не залишати та намагатися допомогти. Краще допомогти, закрити ці всі питання, що людина просить, і тоді уже з чистою совістю можна їхати на базу на перезмінку. Тому, що воно буває дуже по-різному. І в цьому випадку ми - не на роботі, ми - на службі. І нам потрібно завжди бути пильними і завжди приходити на допомогу людям, які її потребують. 

А хто, або що, надихає вас у професійному житті? 
Насправді, дуже надихають діти. (сміється - ред) Часто трапляються ситуації, коли ти патрулюєш місто, їдеш вулицею, а маленькі дітки стоять на тротуарі і махають тобі. Ти їм махаєш у відповідь, а вони посміхаються, або соромляться і намагаються заховатися від тебе. Часто дітки просять увімкнути їм спецсигнали - і страшенно тому тішаться. 

Взагалі, діти дуже мотивують, справді. Тому, що вони виростуть, і ми зараз вкладаємо в їхню свідомість їх відношення до правоохоронної системи. Якщо воно колись була негативним, то це будуть роки - це не буде місяць, не буде тиждень, щоб його змінити - це будуть роки. Але те, що ми вкладемо їм зараз, - вони виростуть із думкою про впевненість, про те, що ми їм допомагаємо, до нас можна звернутися, нас не треба боятися. То і думка суспільства буде така про нас. 

Що в роботі вам подобається найбільше, а що - найменше? 
Ну, що подобається найбільше… Це робота з моїм колективом, з моїми підлеглими. В першу чергу хочеться допомагати їм, налаштувати їх на допомогу людям. Адже, як я їм організую роботу, як я їм дам настанови, який я їм передам настрій, як протягом зміни я буду з ними спілкуватися, так вони будуть робити роботу. Така і буде їхня віддача до людей. Звідси формується й ставлення громадян до нас. 

Що найменше подобається? Ну, напевно, це люди, які не цінують нічого, що ми робимо для них, та намагаються всіляко спровокувати неприємні ситуації. Але на таких ми маємо управу. (сміється - ред.) 

А яка подія з роботи для вас стала найбільш пам’ятною? Що вам найбільше запам’яталося? 
Хороша чи погана подія? 
Може бути хороша, а може - погана. 

Ой, я не знаю… Хороша подія, це напевно… Треба згадати… Веселих ситуацій напевно було достатньо. Це за виклик ти маєш на увазі? Виклики, на які ми їздимо? Чи власне якісь події, заходи? 

Можливо, цікавий, неординарний виклик? Можливо, і події, які відбуваються у житті патрульної поліції загалом, які дуже приємні, і вони закарбовуються отак в пам’ять надовго. 
Приємні події - це те, що у нас є колеги, які одружилися. Вони на службі познайомилися, і згодом одружилися. Це надзвичайно приємно. Вони до того не були одружені, тобто це не сиутація, де хтось розлучився і зійшовся на роботі, ні… Але вони знайшли один одного, і це - дуже класно. 

Важливою подією було і святкування річниці нашої служби. Було дуже приємно глянути на результати нашої роботи і на порядок, який ми навели в місті. Звісно, не все так досконало, як би хотілося, і ті результати, які є треба підтримувати, . Саме тому то ми чекаємо на нові вливання, нові кадри, які нам в цьому допоможуть. (сміється - ред.) 

Ну і, звісно ж, значимою подією була наша присяга. Оця ейфорія початку - присяга, люди, камери, міністр , якого тоді бачив вперше. “Ну нічого собі!”, - подумав тоді я. Це було тоді дуже значимо. 
І перша зміна - це неймовірно! Це словами не передати. Пам’ятаю її, як сьогодні, це було шось із чимось, напевно! Мені 25 років, до цього дня я не мав жодного стосунку до служби в органах, хіба військова кафедра,. І тут мене назначають… ну, як назначають… мені дають зрозуміти, що я, - поки що, старший. І в моєму підпорядкуванні близько 90 людей. В цю першу зміну мій телефон розряджався два рази. Повністю! Я не міг його навіть зарядити від кількості дзвінків. 

І перший виклик в нас був на вул. Небесної Сотні. Пам’ятаю, як сьогдні - жінку не пускають у свою квартиру. Приїжджаємо на виклик - двері нам відчиняє чоловік. Ну ми й починаємо розбиратися,: що сталося, як, чого? Ситуація така була, що це просто капєц. (сміється - ред.) Сестра цієї жінки, яку не впускали, - за кордоном. , і вона здає цю квартиру. Проте її мама, яка теж за кордоном, розділила цю квартиру між ними обома. І оця жінка , яка нас викликала, по суті теж має право там жити, але там проживає чоловік-орендар. Ну він і каже - : “Покажіть мені документи на квартиру, і я піду геть, нема ніяких питань. Мені її здала ваша сестра!” І ця ситуація була така… Це був детектив на рівному місці. Ми не робили як показують у CSI - досліди, відбитки пальців, встановлювали групу крові , ні. Але це було надзвичайно. Зрештою, коли ми вже, ніби, пояснили їй, як зробити, що зробити, вона була безмежно вдячна. А я? Я просто розумів, що я роблю. - я допомагаю людям. Я просто прийшов їй помогти, не більше. Але людина така була вдячна, що я був у шоці. І оця перша зміна - це, так… Це надзвичайно… 

Ще надовго вам запам’ятається. 
О, так, так… 

Якими є ваші професійні цілі? 
Служити та захищати! Саморозвиток, дисципліна, самовдосконалення в усіх сферах діяльності. Буває трохи важко, тому що керівна посада займає дуже багато часу. Доводиться за всім слідкувати, все зробити для своїх людей до дрібниць. Бо, якщо не зробиш… Наприклад, не підпишеш рапорт на відпустку і не передаш його далі - людина просто не піде у відпустку! А людина ж налаштовується піти у відпустку. І якщо куплені квитки, все вже організовано, машина заведена, вже треба їхати, і вона приходить сказати “Я поїхав”, а я йому кажу – «Ні, ти не їдеш» . Оце дуже відповідально і забирає дуже багато часу. Але, дякуючи колегам, професійно ростеш кожен день, тому що вони з тобою діляться досвідом, ти щось для себе береш, і воно мотивує. 

Які характеристики є невід’ємними для сучасного поліцейського? 
Чесність, людяність, правосвідомість, відвертість, щирість. Я думаю, з таким набором… 

Тобто, це - мінімальний набір… 
Так, це - мінімальний набір. 

Яку проблему Чернівців або України ви б хотіли вирішити у першу чергу? 
Законодавство. Саме воно є безпосереднім інструментом у моїй роботі, так як у столяра є долото, верстат, на якому він працює, так само закон є моїм інструментом. І його потрібно вдосконалювати для того, щоб ми мали інструменти, якими працювати. Але зараз воно дуже сильно стопорить нашу роботу. 

Я так розумію, потрібен інструмент, який би міг захищати, і не завжди він може правильно допомогти? 
Про інструмент, який би мав захищати - це окрема тема. Я маю на увазі сам процес притягання людини до відповідальності за правопорушення. От, наприклад, я нещодавно був по обміну у Хорватаії, спілкувався з поліцейськими із Відня. Вони мені пояснили, що такого поняття, як “причина зупинки” - нема. І коли я спілкуюся з нашими громадянами, вони кажуть - “Ну, причина зупинки?” А я їм кажу - ну ви були за кордоном? Там же ж все інакше. І я не те, що чіпляються - людям так само дали цю можливість, і вони це запитують. Їх не можна у цьому винити. Але нам доводиться із цим працювати. 

Та нічого, виходячи із обставин, в яких ми працюємо, час, який ми вже пропрацювали, і роботу, яку ми проробили, то я рахую, що ми вже досягли певних успіхів. Впевнений, якщо нам ще й дадуть потрібні інструменти в сфері законодавства, то воно буде тільки краще. 

Якщо мали час, то яку ви останню книгу прочитали, яка сподобалась? 
Важко, звичайно, мені буде відповісти на це питання… Я можу викрутитися, так би мовити, сказати “Кодекс України про Адміністративні правопорушення”, Конституція України, і так далі… (сміється - ред.) Чесно кажучи, як я вже говорив ,часу обмаль на відпочинок. Так, я розумію, що це розвиває, збагачує. Останнє що читав, це “25 франків”, автора, на жаль, не пригадаю. Я присів її почитати, прочитав 3 сторіночки, і вона відклалася, бо, на жаль, не йде… Але вернуся до того, з чого починав - не завжди часу вистачає. Треба розставляти пріоритети, і пріоритет - це мої підлеглі у першу чергу. 

А у вас є хоббі? 
Ой, хоббі було до цієї роботи. 

Яке? 
Я був художником. Я робив картини: я їх не писав, я їх виготовляв. Процес був такий: я брав, наприклад, дощечку, 20х20 см, обтягував її тканиною, на тканину накладав трафарет, по контуру малюнка трафарета я оббивав цвяшками, потім я зривав трафарет пінцетом і колір задавав нитками. Так штрихував. 

А зараз, знову ж таки… 
А зараз в мене вдома все лежить, тобто бери - і працюй з цим. Але ніколи, бо потрібно й відпочивати: коли ти не відпочив, то голова ще забита минулими змінами, минулими проблемами, які ти мав, і дуже важливо перезавантажити себе - банально, не знаю, поїхати до батьків у село, якось змінити трохи обстановку. Бо інакше починає вже страждати як робота, так і здоров’я. 

Тоді ще кілька запитань. 
Чому треба навчитися чернівчанам? Можливо, це порівнюючи з поїздкою у Хорватію. 
Чернівчанам? Думаю, можна не тільки про чернівчан говорити, а й про українців загалом. Це - відношення до правоохоронних органів. Проте, я розумію чому ставлення таке: воно формувалося роками. Люди не довіряли їм, не телефонували на 102 навіть, бо розуміли - навіщо нам це треба, все одно не приїде ніхто. А якщо і приїдуть, то навряд чи допоможуть… Тому, я більше, ніж розумію… 

Хочеться поваги, хочеться хоча б мінімально поваги! У нас ненормований графік, ми працюємо більше, ніж 12 годин, ми працюємо вночі, ми ризикуємо життям і здоров’ям, ми допомагаємо людям, - хочеться , щоб це цінували, хоч трішки. Звісно, є дуже багато громадян, які з повагою відносяться, до нашої служби: і іноді просто підходять і кажуть - от, ви молоді такі, але стільки вже зробили - і дякують, просто щиро дякують. Більше насправді нічого не треба,! 

Але я розумію, що таке ставлення треба заслужити. Повагу не завоюєш, її не виб’єш, її насильно не притягнеш - її треба просто заслужити. А заслужити її можна тільки роками. Тому, продовжуємо служити та захищати, в тому темпі, який ми взяли. 

Наостанок пропоную завершити фразу. До прикладу, “Той, хто дійсно чогось хоче, шукає…” 
Той шукає можливості. А той, хто не хоче, шукає причину. 

Спілкувалася Ксенія Дремлюженко

Асистентка проекту “Безпечні вулиці” Буковинської агенції регіонального розвитку

електронна адреса: k.dremliuzhenko@bard.cv.ua

1-10 of 135