Про досвід волонтерства в Швеції

опубліковано 11 бер. 2019 р., 06:04 Yuliia Kozak   [ оновлено 4 лип. 2019 р., 10:46 користувачем Mykola Liakhovych ]

Проект: Побудова еко-ферми в Швеції

Організація-партнер: “HÄSTEKASEN GÅRD FÖRENING”

Дати: 10.09.2018-13.10.2018

Волонтер: Євгенія Ландяк

Країни-учасники: Україна, Росія, Польша, Угорщина, Естонія, Іспанія, Єгипет, Італія, Франція.

"Я їхала на цю програму, тому що у мене в житті так склалось, що туди, куди я збиралась - мені не дали візу. У мене не було плану Б. Тоді я подумала, що піду за будь-якою підказкою, яку мені дасть всесвіт - мені все одно куди. І так в інстаграмі у людини, якій я довіряю в сторіз було написано: Терміново, шукаємо волонтера в Швецію. Я одразу подумала, що це буду я, не зважаючи на те, що мене могли не вибрати. Їдучи туди, я падала в яму - місяць жити в умовах, що були описані - ледь не самогубство. Проте я вирішила стрибнути у це - і була нагороджена за сміливість і готовність. Це виявився найкращий місяць у моєму житті. У мене враження, що досвіду і подій було не на місяць, а на цілих пів року. Я навчилась такій великій кількості нових речей. Так багато речей я робила вперше. Я навчилась пристойно копати, сапати і обробляти землю, підв’язувати молоді дерева, щоб вони не падали, робити глину і будувати з глини та дерев’яних брусків. Також я навчилась пекти хліб, правильно підіймати вагу, щоб не шкодило спині.

Я вперше купалась у вересні при температурі 18 градусів, бачила планктонів, що світились у воді, ми збирали водорослі для добрива у холоднішій воді і плили у гідрокостюмі до берега, бо наш човен був переповнений водорослями. Я навчилась керувати каное і нарешті розкрила себе, як лідера. Звісно у мене були проблеми іноді і не все завжди виходило, у нас з однією учасницею була боротьба за лідерство - добре, що ми вчасно зрозуміли, що ми обидві діємо в інтересах групи. Добре, що група дозволила себе вести, реагувала і допомагала мені. Всі навіть позитивно поставились до моєї ідеї зробити гала концерт і готувались до нього - було кілька пісень, я з 3 людьми поставили танець контемп, було кілька сценок. Це був надзвичайно смішний, душевний та чаруючий концерт. Не було майже нікого, хто б не приймав участь. Якщо не як учасник, то як глядач - втричі уважніше дивився. Я дуже рада була, що ми практикували - контактну імпровізацію - я проводила майстер-класс і ми потім постійно танцювали в кожну вільну хвилину. 

Мені навіть дозволили і група погодилась на майстер-клас по еффективній комунікації.

Це був перший досвід проведення майстер-классу англійською. На Україні я завжди проводжу тренінги українською та російською, я дуже рада, що такий досвід додався у мою тренерську скарбничку. Дуже круто, що у нас було 10 днів тренінгів про пермакультуру та ще кілька тем, які виявились дотичними до моєї професії. Це дуже круто, коли їдеш волонтерити, а отримуєш купу знань, навичок та досвіду з своєї професійної сфери. Ми вчились неагресивній комунікації, менеджменту сміття, вчились бути більш екологічними і економічними - стосовно природи, себе та інших людей.

За місяць ми реально стали великою сім’єю. Коли ми їхали, а частина ще лишалась - було надзвичайно важко прощатись. Кожна людина, що приїхала на ферму - особлива. З кимось ми зранку займались йогою, з одним хлопцем я бігала зранку до фьордів, з кимось ми до пізна сиділи говорили про життя. Хтось міг включити музику, поки готувалась вечеря або поки ми мали вільний час і всі були в основному будинку - і всі починали танцювати і підспівувати. Ми зробили вечір караоке і з Оленю - моєю сусідкою заспівали навіть Земфіру. Олена з Росії, але вона чувашка. Я ніколи раніше не чула про цю народність. Мені було дуже цікаво з нею жити і ми, хоча ми ну дуже різні за характером - ми стали дуже близькі і були опорою одне одному, коли це було потрібно. Це було дуже цікаво дізнатись про басків - дівчина з Іспанії - Майте, вона - баск. У них інша мова і дуже цікава культура. Хлопець

Самі, француз, має тунезійське коріння. І він мусульманин. Це було цікаво піддати сумніву свої упередження про те, що багатожонство - це злочин проти жінок. Ми дуже багато говорили на різні теми - від багатожонства і особливостей кожної релігії до гомосексуалізму і того, які жарти не порушують права людей, а які - так. Я зрозуміла, що культурний відбиток, якій у мене є, бо я українка - дуже суттєво впливає на мене і іноді обмежує мене. Я рада, що я стала толерантніша, більш знаюча і з більшим розумінням почала ставитись до всього, адже кожна людина має право бути такою, як вона є. Дівчина-баск заставила мене переглянути свої погляди на еталони краси, адже вона не прибирає волосяний покрив з тіла. Хлопець з Іспанії навчив мене бути більше собою і знати, що люди приймуть тебе таким, який ти є. Дуже багато учасників навчило мене говорити про проблеми, а не замовчувати їх. Дівчина з Угорщини, яка зламала руку на початку другого тижня і до кінця волонтерства була в гіпсі навчила бути завжди налаштованою позитивно і робити, що можеш у кожен момент часу. Вона завжди була з усіма і не зважаючи на лише одну робочу руку - працювала завжди на рівні з усіма. Себастьян - власник ферми навчив мене не ображатись, коли тобі вказують на недоліки, працювати до поту над тим, що ти любиш і у що віриш. Читаючи листи у літаку, по дорозі додому я плакала. У кожному листі було так багато тепла, що я не могла й уявити, що стільки мені можна його було передати текстом. Мені дякували за ідеї, за все, що я робила для групи. Я дивувалась чесності - мені казали більше уваги давати собі, більше піклуватись про себе, бо я і насправді іноді не пам’ятаю про свої потреби і бажання, піклуючись про інших. Я вдячна кожному конфлікту, кожній пораді, кожній розмові, всім обіймам і поглядам - я так сильно старалась запам’ятати все, що відбувалось і дуже сильно старатимусь зберегти це на все життя у своїй пам’яті та серці.

Це надзвичайно неочікуванно було за місяць стати іншою людиною. Я завжди намагалась бути ефективною щодо свого часу та ресурсів. На фермі Хестаказен мене навчили бути ефективною стосовно планети, на якій я живу. Тепер я сортую сміття, економлю опалення, воду, електроенергію, віддаю органічне сміття людині, у якої є компостна яма, використовую речі вдруге, втретє і так далі, замість того, щоб просто викинути їх. Я перестала купувати одяг, витрачати гроші на насправді непотрібні мені речі. Звісно мені ще є багато над чим працювати, я тільки на початку свого шляху, та я можу сказати, що я мрію, щоб кожна людина, яка ще не живе у мирі з природою - відвідала цю ферму, побувала на такому волонтерстві і зрозуміла, що цей світ дає нам так багато, що нам варто задуматись: “А що я даю цьому світові навзаєм?”

Автор: Євгенія Ландяк



Comments