Як же це воно – бути волонтером в Прибалтиці?

Дата публікації допису: 13 серп. 2016 14:50:54

Спочатку, коротко про мій проект. Я проживаю в столиці Латвії, Ризі. Я є волонтером в громадській організації «KEFA», яка займається організацією дозвілля і різноманітних заходів для дітей, молоді і сімей в контексті здорового способу життя і особистісного розвитку. Я є наставником в клубі Слідопитів (на зразок скаутів), веду тренінги особистісного розвитку для молодих жінок, веду програму по здоров’ю в школах, допомагаю в організації різних заходів, таких як квести, сімейні спортивні свята, походи, табори, сплави на плотах та ін. Також я вирішила, окрім своїх «проектних» обов’язків, виконувати ще роботу в денному центрі «Paaudzes» (проводити інтерактивні заняття для дітей та підлітків) та організувати навчання лідерів по роботі з дітьми та молоддю в форматі вебінарів та провести для них бівуак. Роботи є немало, проте вистачає часу щоб зауважити красу Прибалтики та особливості життя в цій північній країні. Про що і хочу далі розповісти. Отже, що мене вразило…

Перше, що я зауважила – все навколо рівне. Я звикла до Карпатських гір і до Чернівецьких доріг. А тут куди не глянь – все рівно. Верх-вниз – тільки на мосту. А мостів тут багато. Крім того, дуже високі будинки. Йдеш по вулиці, як по коридору: високі рівні будинки і зверху стрічка неба. До речі, про небо. Погода тут, зазвичай, одноманітна, різкі перепади не спостерігаються дуже часто. Хоча, раніше здавалося дуже дивним, коли серед ясного дня на тебе обрушується злива, а потім до цього звикаєш. Восени та взимку, і на початку весни зазвичай небо сіро-стальне, йде маленький дощ. Перший місяць ходила з парасолею, потім звикла і перестала помічати. Виходиш на вулицю – і все мокре: асфальт, дерева, повітря. І завжди свіжо і чисто. Пару тижнів в січні був сильний мороз -25°С. Було дійсно дуже холодно. Особливо вітер. А тут постійно вітряно. В лютому я нарахувала, лише 6 сонячних днів…. А взагалі латиші жартують: «Що таке погода в Прибалтиці? Це +9°С і дощ в липні, і +9°С і дощ в грудні». І так воно є Дуже класно те, що близько море. Я, буває, у вихідні просто сідаю в електричку і їду в Юрмалу. А можна взагалі не напрягатися і поїхати в кінець Риги. Море спокійне, багато чайок.

І взагалі, тут спокійно. Перші два місяці я ніяк не могла звикнути до їхнього темпу життя. Мені здавалося, що вони дуже-дуже повільні. Ніхто не біжить за автобусом, ніхто не нервує в чергах. Аж раптом я зрозуміла: а куди їм спішити? У них розмірене життя: якщо і не встиг на автобус, через три хвилини прийде інший, все по запису: лікар, перукар. Час для роботи, час для магазинів, час для подорожі і відпочинку. Все культурно, з повагою.

І чи то культура така, чи вже в’їлося в характер – латиші досить закриті. У кожного своє приватне життя, і ніхто тобі з другої зустрічі не буде розповідати про свою роботу чи хобі. І дружніх «обіймашок» теж не буде. Проте, вони говорять, що порівняно з іншими (наприклад, німцями чи фінами) вони ще дуже товариські та веселі. Я не знаю як там у фінів чи німців, но латиші набагато спокійніші, більш закриті і не такі весельчаки, як українці. Гумору мені тут не вистачає, проте, це добре компенсується щирою повагою. Та, з часом, ці північно-загартовані люди стають гарними друзями. А в загальному, люди всі однакові – є кращі, є гірші, кому хто до вподоби.

Крім того, хочу зауважити, що латиші дуже серйозно ставляться до спорту. Повних людей тут мало, зазвичай всі стрункі і підкачані. Для них заняття спортом – це не просто хобі, це необхідність в житті. Ніхто не акцентує увагу, на тому, що він ходить в зал, чи бігає (а бігають тут майже всі, напевно, і не тільки в парках, а просто по вулиці). Дивно, якщо ти нічим не займаєшся. Ну, і звичайно – велосипеди. Проїзд в Латвії недешевий - €2 в один бік (€1,15 якщо є талон) і тому більшість населення пересуваються на велосипедах. Дівчата на підборах і в спідницях, чоловіки в костюмах і просто спортсмени – велосипед підходить кожному. А, взагалі, людей на вулицях досить мало, тільки по святам чи у вихідні може прогулюватися по центру трохи більше людей.

І ще що я цікавого зауважила: якщо в Україні круто, якщо ти придбав дорогу річ, то для латишів навпаки – вони хваляться тим, що купили щось подешевше. І хоча вони є гордим народом, пусті понти їм ні до чого.

Мова тут цікава, не схожа ні на англійську, ні на німецьку. Щось своє, особливе. До речі, ці люди дуже шанують свої традиції та свята. Основна релігія – лютеранство, проте всі конфесії досить дружні і толерантні.

Тут проживає багато росіян. Але це зовсім «не російські» росіяни, особливо ті, хто живуть тут давно. Більшість населення знає російську мову. Крім того, вони гарно володіють англійської та німецькою. В портах чи кафешках часто можна почути шведську, естонську чи фінську, особливо.

Рига – дуже гарне місто, особливо Vec Riga (Стара Ріга), це найбільша столиця Прибалтики, тут проживає біля 1млн. жителів, 40% яких – росіяни. Старе місто вимощене бруківкою, гарна архітектура. На вуличках продають прикраси з янтаря, морозиво, і смачні тістечка. До речі, тут дуже багато видів хлібобулочних виробів і сирів. Під арками старинних будівель музиканти грають на скрипці, саксофоні та кокле (нац. лат. інструмент). І якщо хочеться спокійного культурного відпочину – то Рига – саме таке місто.

Жити в Прибалтиці – це дихати свіжим морським повітрям, жити рівномірно і спокійно, створювати свій світ захоплень, ходити поміж дощем, і розуміти, що навколишній світ - безмежний, проте у тебе є свій дім. Латиші, хоча і знаходяться в Європі, проте досить відокремлені. По своєму складу вони – хуторяни. Багато хто ніколи не виїжджав зі свого міста і не хочуть цього. Вони живуть в маленькій країні і їм так комфортно. А кому не комфортно – їдуть у Скандинавію, Великобританію чи Європу. Мені складно передати всі особливості цього менталітету і красу цієї країни. Проте, це особливий досвід – побачити світ з цієї, північної сторони. І я дуже рада, що, сподіваюсь, увібрала в себе часточку цієї культури. Ліля Рибак, волонтерка програми European Voluntary Service.

Відправляюча організація: Буковинська агенція регіонального розвитку

Приймаюча організація: KEFA

Хочеш стати волонтером Європейської волонтерської служби? Напиши нам: evs@bard.cv.ua.